Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Реферативна база даних (13) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Pakharenko L$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 16 Представлено документи з 1 до 16 |
|||
| 1. | 
Pakharenko L. V. Premenstrual syndrome: pathogenesis, prevention and treatment [Електронний ресурс] / L. V. Pakharenko // Здоровье женщины. - 2016. - № 4. - С. 52-55. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdzh_2016_4_10 | ||
| 2. |
Pakharenko L. Features of Reproductive Function in Women With Premenstrual Syndrome [Електронний ресурс] / L. Pakharenko // Здоровье женщины. - 2016. - № 5. - С. 109-112. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdzh_2016_5_22 Мета дослідження - оцінити перебіг вагітності і пологів у жінок з передменструальним синдромом (ПМС). У дослідження були включені 200 жінок репродуктивного віку з діагнозом ПМС і 50 жінок без діагнозу ПМС. Проаналізовано дані репродуктивного та акушерського анамнезу. Встановлено, що жінки з ПМС мають більшу кількість вагітностей (в 1,59 разу) та пологів (в 1,70 разу) у порівнянні з контрольною групою. Крім того, у них відзначається тенденція до розвитку патологічного перебігу вагітності та пологів. Ускладнення вагітності та пологів є найбільш типовими для хворих із набряклою формою синдрому у порівнянні зі здоровими особами. У даній категорії пацієнтів констатовано більшу в 4,55 разу частоту пізнього гестозу - 47,82 проти 10,52 % у жінок контрольної групи. Зроблено висновки, що особливу увагу слід приділяти жінкам з набряклою формою захворювання, які мають більшу схильність до розвитку пізнього гестозу, а також відповідно ризику патологічних пологів - кесарева розтину, щипців, гіпотонічних/атонічних післяпологових маткових кровотеч і передчасних пологів. | ||
| 3. | 
Pakharenko L. Psychological aspects of women with premenstrual syndrome [Електронний ресурс] / L. Pakharenko // Сімейна медицина. - 2016. - № 3. - С. 145-147. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/simmed_2016_3_33 Мета дослідження - оцінити психоемоційний стан хворих з передменструальним синдромом (ПМС). У дослідження було включено 200 жінок репродуктивного віку з діагнозом ПМС і 50 жінок без діагнозу ПМС. Психоемоційний стан вивчали за допомогою опитувальників В. Зунга для самооцінки тривоги та депресії та тесту "Самопочуття - активність - настрій" (САН). Встановлено, що рівень тривожності в осіб із ПМС є на 13,28 % (p << 0,001) вище показника контролю і залежить від тяжкості синдрому. Такі хворі часто мають "легкий тривожний стан або середнього ступеня" (<$Echi sup 2 ~=~14,49>; p << 0,001). Усі параметри тесту САН були знижені у жінок з ПМС. Заключення: для хворих з ПМС психофункціональні порушення є типовими. Проте їх інтенсивність корелює з формою і тяжкістю синдрому. Увагу слід приділяти жінкам з нейропсихічною, цефалгічною і кризовою формами синдрому. | ||
| 4. |
Pakharenko L. V. Role of genetic factors in the development of premenstrul syndrome [Електронний ресурс] / L. V. Pakharenko // Здоровье женщины. - 2018. - № 6. - С. 84-86. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdzh_2018_6_17 Визначення ризиків розвитку хвороби є пріоритетним напрямком сучасної медицини. Мета дослідження - вивчення частоти поліморфних варіантів A-351G гена-рецептора естрогену ESR1 у хворих із різними формами передменструального синдрому (ПМС). Проведено молекулярно-генетичний аналіз поліморфізму гена ESR1 у 50 жінок із ПМС, із них у 25 жінок діагностовано набрякову форму захворювання, у 25 - нейропсихічну, та 25 жінок мали легку форму патології, 25 - тяжку. Також було обстежено 25 жінок без цього діагнозу. У результаті дослідження A-351G поліморфного локусу гена-рецептора естрогену ESR1 не було виявлено статистично значущих відмінностей у розподілі частот генотипів та алелів між жінками з ПМС і без цієї патології. Однак частота генотипу GG у жінок із тяжкою формою захворювання була достовірно вищою - у 8,0 разу у порівняно зі здоровими жінками, а у жінок з набряковою формою - у 7,0 разу. Отже, поліморфний варіант A-351G гена-рецептора естрогену ESR1 можна розглядати як маркер розвитку ПМС. Патологічний варіант GG-генотипу достовірно асоціюється з наявністю набрякової і тяжкої форм захворювання. | ||
| 5. | 
Pakharenko L. V. Improvement of teaching methods at the department of obstetrics and gynecology in Ivano-Frankivsk national medical university by introducing of new innovative technologies [Електронний ресурс] / L. V. Pakharenko // Вісник проблем біології і медицини. - 2018. - Вип. 3. - С. 224-226. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpbm_2018_3_50 | ||
| 6. | 
Pakharenko L. V. Clinical and social aspects of dysmenorrhea development [Електронний ресурс] / L. V. Pakharenko // Запорожский медицинский журнал. - 2018. - Т. 20, № 5. - С. 687-691. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zmzh_2018_20_5_18 Дисменорея - одно из наиболее распространенных заболеваний в гинекологической практике. Частота патологии составляет 45 - 95 % среди менструирующих женщин. Цель работы - установить клинические и социальные аспекты женщин с дисменореей. В исследование вошли 155 женщин с диагнозом дисменорея, которые составили основную группу, из них 55 человек имели первичную форму заболевания (I группа), 100 - вторичную (II группа). Контрольную группу составили 30 женщин без данной патологии. Интенсивность боли определяли с помощью визуальной аналоговой шкалы, качество жизни - опросника SF-36. Для статистической обработки результатов использовали программу Statistica 6.0. Не установили связь между типом занятости, индексом массы тела с развитием дисменореи. Среди женщин с дисменореей отмечено большее в 1,86 раза количество лиц с недостаточной физической нагрузкой (61,94 %), чем среди здоровых обследованных (33,33 %; <$E chi sup 2~=~7,28>, p = 0,007; OR = 3,84, CI = 1,67 - 8,83, p = 0,002). Гинекологическую патологию в анамнезе имели лишь 46,67 % в контрольной группе против 74,19 % пациентов в основной (<$E chi sup 2~=~7,77>, p = 0,005; ОR = 3,29, Cl = 1,47 - 7,33, p = 0,004). Высокая частота гинекологических заболеваний среди больных с дисменореей связана со значительным процентом этой патологии среди женщин II группы. Почти одинаковая частота первобеременных и повторнобеременных была среди лиц в исследуемых группах. Обычно продолжительность болевого синдрома составляла 1 - 2 дня у женщин в I группе. Лица II группы отмечали более длительный период боли во время менструации - в течение 2 - 4 дней. Кроме того, хроническая тазовая боль (<$E chi sup 2~=~19,42>, p << 0,001 по сравнению с I группой), диспаурения и дисхезия (<$E chi sup 2~=~5,95>, p = 0,03 по сравнению с I группой), боль, которая не связана с менструальным циклом (<$E chi sup 2~=~16,95>, p << 0,001 по сравнению с группой I), характерны для пациентов во II группе. Большинство женщин двух групп указали на среднюю интенсивность боли (67,27 % лиц в I группе и 73,00 % - во II). Альгоменорея, предменструальный синдром, усиленные менструальные кровотечения диагностированы преимущественно у лиц со вторичной дисменореей. Значения всех шкал опросника SF-36 значительно снижены у пациентов основной группы по сравнению с контролем. Параметр "Интенсивность боли" меньше у лиц с дисменореей на 25,56 % по сравнению со здоровыми женщинами (р << 0,001). Шкала "Жизненная активность" была наименьшей среди других показателей психологического компонента - на 27,27 % (p << 0,001) по сравнению с контролем. Установлено снижение показателей "Социального функционирования" и "Ролевого функционирования, обусловленного эмоциональным состоянием" у женщин со вторичной дисменореей больше, чем у больных с первичной формой заболевания (p = 0,049). Выводы: среди социальных факторов, которые могут привести к развитию дисменореи, установили связь недостаточной физической активности с развитием патологии (OR = 3,84, CI = 1,67 - 8,83, p = 0,002). Хроническую тазовую боль, диспаурению, боль, не связанную с менструальным циклом, чаще наблюдают при вторичной дисменорее по сравнению с первичной (p << 0,05). Но нет разницы по интенсивности боли женщин с первичными и вторичными формами патологии. Ухудшение качества жизни характерно для женщин с дисменореей. | ||
| 7. |
Pakharenko L. V. Psychological and stress backgrounds of forming of premenstrual syndrome [Електронний ресурс] / L. V. Pakharenko // Здоровье женщины. - 2018. - № 7. - С. 33-35. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdzh_2018_7_8 Мета дослідження - оцінювання типу темпераменту та рівня стресу у жінок із передменструальним синдромом (ПМС). Двісті жінок із діагнозом ПМС увійшли до основної групи. У контрольну групу включено 50 жінок без ПМС. Тип темпераменту визначали за допомогою особистісного опитувальника Г. Айзенка. Рівень психоемоційного стресу оцінювали за шкалою Л. Рідера. Серед здорових жінок переважали сангвініки. Тоді як серед пацієнток із ПМС зафіксували по одній третині меланхоліків і холериків, а кількість сангвініків була у 3,20 разу меншою у порівнянні з контролем. Показник нейротизму серед жінок в основній групі був значно вищим - на 17,03 % у порівнянні зі здоровими особами. Найбільший його рівень встановлено у пацієнток з тяжким перебігом хвороби - на 27,50 % вище контролю. Середній бал психоемоційного стресу у здорових жінок був на 10,81 % вищим, ніж в осіб основної групи. Це означає більш високий рівень стресу у хворих із ПМС. Зроблено висновок, що серед жінок із ПМС переважають такі типи темпераменту, як меланхолік і холерик. Рівень нейротизму є значно підвищеним в осіб із ПМС. Високий рівень психоемоційного стресу, який корелює з тяжкістю захворювання, також є характерним для даної патології. Найбільші показники стресового навантаження встановлено у пацієнток із нейропсихічною, цефалгічною та кризовою формами ПМС. | ||
| 8. |
Kurtash N. Y. The main markers of liver function abnormalities in pregnant women with positive HBsAg [Електронний ресурс] / N. Y. Kurtash, O. M. Perkhulyn, L. V. Pakharenko // Здоровье женщины. - 2018. - № 10. - С. 15-17. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdzh_2018_10_4 Підвищення частоти виявлення HBsAg у вагітних викликає особливе занепокоєння в акушерів-гінекологів та інфекціоністів насамперед внаслідок значного негативного впливу на перебіг вагітності, пологів, рівня перинатальных втрат і вертикальної передачі збудника гепатиту В від матері до дитини. Мета дослідження - оцінювання функціонального стану печінки у вагітних із вірусним гепатитом В. Проведено обстеження 131 жінки у терміні 28 - 40 тиж вагітності, які були розподілені на наступні групи: основна група - 75 вагітних із HBV-інфекцісю і контрольна - 56 умовно здорових вагітних без даної патології. Під час обстеження вагітних з HBV-інфекцією встановлено, що показник пігментного обміну - білірубін знаходився у межах фізіологічної норми. Показник білкового обміну був достовірно вищим у жінок основної групи - значення тимолової проби становило 8,01 +- 1,39 одиниць. Установлено достовірне підвищення активності траисаміназ у 61,33 % вагітних із HBV-інфекцією. Так, рівень аланін-аміпотрансферази становив 1,31 +- 0,68 мкмоль/год-мл, аспартатамінотрансферази - 1,12 +- 0,19 мкмоль/год-мл. Значення гамма-глутамілтрансферази було достовірно вищим у 93,33 % жінок із HBV-інфекцією і становило 66,79 +- 19,9 ОД/л. Значення печінкової лужної фосфатази було підвищеним у 32,0 % осіб основної групи та відповідало рівню 95,07 +- 38,52 Мо/л. Вивчення особливостей HBV-інфекції у вагітних шляхом оцінювання активності гамма-глутамілтрансферази у сироватці крові надає можливість провесит ранню діагностику функціональних порушень гепатобіліарної системи. У жінок із HBV-інфекцією показники білкового обміну (тимолова проба) та ферментативної активності (аланін-амінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, гамма-глутамілтрансфераза та лужна фосфатаза) були достовірно вищими від фізіологічної норми, що свідчить про наявність цитологічного, гепатодепресивного та мезенхімально-запального синдромів і порушення білкового обміну. | ||
| 9. |
Pakharenko L. V. Assessment of quality of life among women with polycystic ovary syndrome of different reproductive age [Електронний ресурс] / L. V. Pakharenko, V. D. Vorobii, N. Ya. Kurtash, O. M. Perkhulyn // Запорожский медицинский журнал. - 2019. - Т. 21, № 1. - С. 100-103. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zmzh_2019_21_1_20 Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) - один із найбільш проблемних нейроендокринних синдромів у гінекології. Його виявляють у 6 - 25 % жінок репродуктивного віку. Мета роботи - оцінити якість життя жінок із СПКЯ в активному та ранньому репродуктивному віці. 90 жінок із СПКЯ увійшли в основну групу, що складалася з I і II підгруп. 60 жінок віком 18 - 25 років утворили I підгрупу, 30 пацієнток віком 26 - 35 років - II підгрупу. Контрольна група включала 30 жінок без цієї патології. Діагноз СПКЯ грунтувався на критеріях, що запропоновані Роттердамським консенсусом. Якість життя вивчали за допомогою опитувальника SF-36. Параметри фізичного компонента якості життя в жінок в основній групі були дещо меншими, ніж у контрольній. Статистично значуща відмінність визначена тільки в осіб II підгрупи порівняно з контролем за шкалами "Фізичне функціонування" - на 11,59 % менше (p = 0,039), "Загальний стан здоров'я" - на 15,98 % (p = 0,026). Більш виражене зниження констатувади щодо шкал психологічного компонента. Особливо відзначили зменшення показників шкал "Життєва активність" - на 16,51 % (p = 0,021), "Соціальне функціонування" - на 23,12 % (p << 0,001) порівняно зі здоровими жінками. Значення всіх параметрів шкал були меншими в осіб II підгрупи порівняно з I. Висновки: зниження якості життя характерне для хворих із СПКЯ. Не виявили значущу різницю за показниками фізичного компонента якості життя жінок із СПКЯ у ранньому репродуктивному віці та контролі. Параметри шкал "Фізичне функціонування" та "Загальний стан здоров'я" були статистично нижчі в осіб із СПКЯ в активному репродуктивному віці порівняно зі здоровими жінками. Але зниження психологічної складової якості життя характерне для пацієнтів із СПКЯ, особливо для жінок активного репродуктивного віку порівняно з раннім. | ||
| 10. |
Kurtash N. Y. Changes in the function of the fetoplacental complex under the influence of the hepatitis B virus [Електронний ресурс] / N. Y. Kurtash, L.V. Pakharenko // Здоровье женщины. - 2019. - № 3. - С. 22-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdzh_2019_3_6 Провідним клінічним синдромом у вагітних з HBV-інфекцією є плацентарна дисфункція, яка зумовлена морфологічними і функціональними змінами плаценти та проявляється порушенням стану плода і його розвитку. Мета дослідження - діагностика перинатальних та акушерських ускладнень у вагітних з HBV-інфекцією на підставі виявлення ехоскопічних відхилень фетоплацентарного комплексу. Обстежено 228 жінок у 30 - 34 тиж вагітності: основна група - 146 вагітних із HBV-інфекцією та контрольна група - 82 вагітні без HBV-інфекції. Найбільш поширеним ультразвуковим симптомом у вагітних з гепатитом В було потовщення міометрія, зміни товщини та структури плаценти. Необхідно відзначити наявність низького прикріплення плаценти у жінок з HBV-інфекцією. У жінок основної групи асиметричну форму затримки розвитку плода діагностовано у 21,23 +- 3,38 %, субкомпенсовані дихальні рухи - у 34,93 +- 3,95 %, субкомпенсовану активність плода - у 41,10 +- 4,07 %, а також порушення його тонусу - у 30,14 +- 3,80 % за достовірності p << 0,05 у порівнянні з контрольною групою. За наявності інфекції HBV зміни ультразвукової картини були особливо показовими: дострокове дозрівання плаценти 1-го ступеня виявлено у 37,57 +- 4,01 %; патологію міометрія у плацентарній зоні - у 44,52 +- 4,11 %; поєднання стоншення або потовщення з передчасним дозріванням - у 47,26 +- 4,13 %; багатоводдя - у 52,74 +- 4,13 % і маловоддя - у 25,34 +- 3,60 % (p << 0,05). Отже, плацентарна дисфункція, виявлена у вагітних із HBV-інфекцією, розвивається під впливом різних факторів, основним з яких є вірус гепатиту В. | ||
| 11. | 
Pakharenko L. V. Effect of estrogen receptor gene ESR1 polymorphism on development of premenstrual syndrome [Електронний ресурс] / L. V. Pakharenko // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2020. - № 1. - С. 5-8. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rzzh_2020_1_3 Визначення ризиків розвитку хвороби є пріоритетним напрямком сучасної медицини. Мета дослідження - вивчення частоти поліморфних варіантів A-351G гена рецептора естрогену ESR1 у хворих із різними формами передменструального синдрому (ПМС). Проведено молекулярно-генетичний аналіз поліморфізму гена ESR1 у 50 жінок із ПМС, із них у 25 жінок із набряклою та у 25 - із нейропсихічною формами, у 25 жінок діагностовано легку, у 25 - тяжку форму захворювання. Обстежено також 25 жінок без діагнозу ПМС. У результаті дослідження A-351G поліморфного локусу гена естрогену ESR1 статистично значущих відмінностей у розподілі частот генотипів та алелей між жінками із ПМС і без цієї патології не виявлено. Проте частота генотипу GG у жінок із тяжкою формою ПМС була достовірно вищою - у 8,0 разу у порівнянні зі здоровими жінками (<$E chi sup 2~=~4,87>; p = 0,03), а у жінок із набряклою формою ПМС - у 7,0 разу (<$E chi sup 2~=~3,72>; p = 0,05). Отже, поліморфний варіант A-351G гена естрогену ESR1 можна розглядати як маркер розвитку ПМС. Патологічний варіант GG генотипу достовірно асоціюється з наявністю набряку та тяжкої форм захворювання. | ||
| 12. |
Pakharenko L. V. Evaluation of progesterone and progesterone receptor gene PROGINS polymorphism in the development of some forms of premenstrual syndrome [Електронний ресурс] / L. V. Pakharenko // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2020. - № 1. - С. 10-14. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rzzh_2020_1_5 Одним із найбільш поширених нейроендокринних синдромів у гінекології є передменструальний синдром (ПМС). Мета роботи - вивчення рівня прогестерону та частоти поліморфних варіантів Т1Т2 гена рецептора прогестерону PROGINS, а також їхнього можливого взаємозв'язку у хворих із різними формами ПМС. Об'єктом дослідження були 50 жінок репродуктивного віку з діагнозом ПМС, із них у 25 жінок діагностовано набряклу форму захворювання (НФЗ), у 25 - нейропсихічну. Легкий і тяжкий перебіг хвороби відзначали у 25 жінок. До контрольної групи ввійшли 25 жінок без діагнозу ПМС. Рівень прогестерону визначали у сироватці крові двічі у I і II фазі менструального циклу. Поліморфізм Т1Т2 гена рецептора прогестерону PROGINS вивчено за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Встановлено гіпопрогестеронемію лютеїнової фази менструального циклу у жінок із ПМС, яка була особливо виражена за НФЗ і тяжкої форм захворювання (p << 0,05). Поліморфний варіант Т1Т2 гена PROGINS можна розглядати як маркер розвитку ПМС. Генотип Т1Т1 достовірно асоціюється з розвитком НФЗ (<$E chi sup 2~=~4,50>; p = 0,03), і його наявність може свідчити про тенденцію до розвитку тяжкої форми ПМС (<$E chi sup 2~=~3,21>; p = 0,07). Алель Т2 можна розглядати як захисний механізм появи ПМС, а саме НФЗ і тяжкої форм хвороби, за яких наявність Т2 алеля зменшує ризик розвитку ПМС відповідно у 3,0 разу (<$E chi sup 2~=~4,50>; p = 0,03, OR = 0,20, 95 % CI 0,05 - 0,78; p = 0,02) і в 1,71 разу (<$E chi sup 2~=~3,21>; p = 0,07, OR = 0,27, 95 % CI 0,08 - 0,95; p = 0,04) у порівнянні з контрольною групою. Знижений рівень прогестерону крові у жінок із ПМС корелював із наявністю генотипу Т1Т1 гена PROGINS. У пацієнток із ПМС, які мали генотип Т1Т1, відзначено достовірно низькі показники цього гормону у другій фазі менструального циклу (p << 0,05) щодо рівня жінок контрольної групи з цим же генотипом. Крім того, у жінок із цим нейроендокринним синдромом і наявністю генотипу Т1Т2 достовірно значущих відмінностей у рівні прогестерону у порівнянні з показниками контрольної групи не було (p >> 0,05). | ||
| 13. |
Pakharenko L. V. Assessment of the hormonal levels in different management strategies for women with cervical insufficiency and a history of anovulatory infertility [Електронний ресурс] / L. V. Pakharenko, O. M. Perkhulyn // Запорожский медицинский журнал. - 2021. - Т. 23, № 1. - С. 98-104. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zmzh_2021_23_1_17 Істміко-цервікальна недостатність (ІЦН) – одна з причин передчасних пологів. Частота ІЦН вища в жінок після лікування безпліддя за допомогою екстракорпорального запліднення порівняно з показником у популяції загалом. Мета роботи – оцінити рівень гормонів у жінок з істміко-цервікальною недостатністю й ановуляторним безпліддям в анамнезі у другому та третьому триместрах вагітності при різній тактиці ведення ІЦН. 60 вагітних із ІЦН, в яких вагітність настала після лікування ановуляторного безпліддя за допомогою екстракорпорального запліднення, поділили на дві групи: в I групі (30 пацієнток) корекцію ІЦН виконали тільки накладенням цервікального серкляжа або встановленням акушерського пессарія у II триместрі вагітності; в II групі (30 осіб) крім цервікального серкляжа / акушерського пессарія додатково призначали вагінальний прогестерон по 200 мг один раз на добу до 34 повних тижнів вагітності. 30 вагітних без ІЦН і безпліддя з фізіологічним перебігом вагітності включили в контрольну групу. Концентрації естрадіолу, прогестерону, плацентарного лактогену, пролактину та кортизолу визначали в 19–22 і 30–32 тижні гестації в сироватці крові матері. У 19–22 тижні вагітності в пацієнтів з ІЦН концентрації естрадіолу, плацентарного лактогену в I і II групах дещо нижчі, ніж у жінок контрольної групи, рівень прогестерону нижче в I групі на 13,44 %, у II групі – на 17,30 % (p < 0,05) порівняно з контролем; концентрація пролактину й кортизолу в I і II групах істотно збільшена (р < 0,001). На 30–32 тижні вагітності рівні естрадіолу (p < 0,05), прогестерону (зниження на 23,10 %, р < 0,001) і плацентарного лактогену (зниження на 10,74 %, p < 0,05) значущо нижчі порівняно з фізіологічними параметрами, а в пацієнтів II групи ці величини були на нижньому рівні значень норми. У I групі концентрації пролактину та кортизолу вище на 41,70 % (р < 0,001) і 27,36 % (р < 0,001) відповідно щодо норми, у II групі – тільки на 24,10 % (p < 0,05) і 13,70 % (p < 0,05). У жінок з істміко-цервікальної недостатністю після лікування ановуляторного безпліддя шляхом екстракорпорального запліднення рівні естрадіолу, прогестерону та плацентарного лактогену істотно не відрізняються від фізіологічних показників, але концентрації пролактину й кортизолу вірогідно вищі. Додаткове використання вагінального прогестерону у III триместрі вагітності разом із накладанням цервикального серкляжу/акушерського пессарію сприяє нормалізації кількості прогестерону, естрадіолу та плацентарного лактогену, зменшенню показників пролактину й кортизолу в 30–32 тижні гестації порівняно з жінками, в яких тільки встановлено цервікальний серкляж/пессарій. | ||
| 14. |
Perkhulyn O. M. Cervical elastograhy in patients with cervical insufficiency and a history of anovulatory infertility [Електронний ресурс] / O. M. Perkhulyn, L. V. Pakharenko // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2021. - № 3. - С. 34-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rzzh_2021_3_7 | ||
| 15. |
Pakharenko L. V. The importance of the genital tract microflora in the endometriosis development [Електронний ресурс] / L. V. Pakharenko, I. O. Basiuha, V. M. Zhurakivskyi, O. M. Lasytchuk, N. Yа. Kurtash // Reproductive health of woman. - 2023. - № 2. - С. 21-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rzzh_2023_2_6 | ||
| 16. |
Fedosiuk K. V. The causes of abnormal uterine bleeding in women with chronic psychogenic stress [Електронний ресурс] / K. V. Fedosiuk, L. V. Pakharenko, K. V. Chayka, V. M. Zhurakivskyi, O. M. Lasytchuk, O. M. Kusa // Запорізький медичний журнал. - 2023. - Т. 25, № 1. - С. 30-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zmzh_2023_25_1_7 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |